Невеликий відсік приділено синтезаторам — досить складним установкам для штучного одержання води й кисню. Сировини не бракувало. Синтезатори могли переробляти будь-яку гірську породу, що надходила безпосередньо від бура.

До відсіку синтезаторів примикав відсік з величезним запасом харчових концентратів. Такий солідний резерв продуктів харчування диктувався необхідністю забезпечити екіпаж на випадок вимушеної зупинки в надрах землі. Адже нелегко прийти на допомогу підземоходові, що потрапив у біду, його насамперед треба розшукати в безкраїй товщі граніту.

За вантажним приміщенням починалися кабіни. Їх було чотири. Вони розташувалися одна над одною. Стіни, підлогу, стелю покривав товстий і м'який шар найлонового волокна. Світло-блакитний, сріблястий колір оббивки робив приміщення ошатним і затишним.

Верхня кабіна призначалася для відпочинку. Вздовж стін її висіли спеціальні зручні гамаки, а посередині стояв круглий стіл з білої пластмаси, коло нього шість легких пластмасових крісел.

Три нижні кабіни мало що відрізнялися одна від одної за обладнанням: майже всю кабіну займав кільцевий пульт, підвішений на поворотній рамі між стелею та підлогою. До рами кріпилися глибокі м'які крісла спостерігачів — за бажанням крісло перетворювалося в ложе для спання. Таке підвісне обладнання забезпечувало незмінне положення пульта, коли підземохід повертав назад і «верх» та «низ» мінялися місцями.

Все приміщення підземохода сполучалося між собою системою люків. В разі потреби люки автоматично зачинялися. З кабіни в кабіну вела вузька, притиснута до стіни металева драбинка.

Кожна кабіна призначалася для двох членів екіпажу.

В нижній працювали водій і командир корабля. Над ними біля пультів спостереження розташувалися геолог і атоміст. А ще вище знаходилися зв'язківець та механік.