— Але ж є певні правила, яких треба додержувати в таких випадках, — зауважив Славі Ковачев, намагаючись не дивитись Абакумові в очі.

— А я маю звичку забувати про них саме тоді, коли це потрібно, — сухо відповів Абакум.

Лікар кашлянув і взяв з стола чемоданчик.

— Тепер ви можете спокійно повідомити про цей випадок районну поліклініку, — сказав він. — По-моєму, немає потреби турбувати швидку допомогу. А мій висновок такий: на трупі не виявлено ніяких ознак насильства. Хлопець прийняв міцну концентрацію ціанистої сполуки. Він проковтнув отруту, стоячи ось тут, з лівого боку між письмовим столом і стіною. Відчувши раптове запаморочення, інстинктивно сперся на стіл. Потім хотів підійти до вікна, ступив крок і поволі впав на підлогу. Усе це сталося, як правильно зазначив товариш Захов, за кілька секунд. Звичайно, після того як труп буде анатомовано, ви знатимете про все детальніше.

— Останнє запитання, — сказав Славі Ковачев. — Тут, як бачите, стоїть графин з водою для пиття і склянка. Чи вважаєте ви, що ці предмети можуть бути речовими доказами? Потрібно, по-вашому, відправити їх в лабораторію для експертизи чи ні?

— Зробіть те, що буде, на вашу думку, корисним для слідства, — відповів лікар. Він трохи поморщився, бо поспішав, але відкрив чемоданчик, дістав звідти все потрібне і почав уважно досліджувати воду в графині й склянку. — Я більш ніж певен, — сказав Аврамов через кілька хвилин, — що зараз у склянці немає ніяких ціанистих сполук. Дно і боки склянки мокрі, але це звичайнісінька вода — прозора, безбарвна, без запаху. Понюхайте рот померлого, і ви на все життя запам'ятаєте запах ціанистого калію.