Прогулюючись Сирним островом, ми відкрили сім річок, що текли молоком, і дві річки, що текли густим і смачним пивом.

Сказати правду, ці пивні річки сподобалися мені дужче, ніж молочні.

Взагалі, гуляючи островом, ми бачили багато див.

Найдужче вразили нас пташині гнізда. Вони були прездоровенні. Одно орлине гніздо, приміром, було вище від найвищого будинку. Воно все було звите з велетенських дубових стовбурів. У ньому ми знайшли п'ять сотень яєць, кожне завбільшки з добрячу діжку.

Ми розбили одне яйце, і з нього вилізло пташеня, разів у двадцять більше від нашого дорослого орла.

Пташеня запищало. До нього на допомогу прилетіла орлиця. Вона вхопила нашого капітана, підняла його до найближчої хмари і звідти кинула в море.

На щастя, він був дуже добрий плавець і за кілька годин дістався до Сирного острова уплав.

В одному лісі я був свідком кари.

Острів'яни повісили на дереві трьох чоловіків догори ногами. Небораки стогнали і плакали. Я спитав, за що їх так тяжко карають. Мені відповіли, що вони — мандрівники, які щойно повернулися з далекої подорожі й нахабно брешуть про свої пригоди.

Я похвалив острів'ян за таку мудру кару брехунам, бо я просто не зношу брехні і сам завжди розповідаю найщирішу правду.

Та ви, певно, й самі помітили, що в усіх моїх оповіданнях немає й слова брехні, і я щасливий, що всі близькі мені люди завжди мали мене за найправдивішу людину.

Повернувшись на корабель, ми одразу ж підняли якір і відпливли від чудесного острова.

Усі дерева, що росли на березі, ніби за чиїмось знаком, двічі вклонилися нам у пояс і знову випростались, ніби й не вони.

Зворушений їхньою незвичайною люб'язністю, я зняв капелюх і послав їм прощальний привіт.

КОРАБЛІ, ПОГЛИНУТІ РИБИНОЮ

У нас не було компаса, тому ми довго блукали по незнайомих морях.

Наш корабель раз по раз оточували страшні акули, кити й інші морські чудовиська.