— Почуваєте себе, пане Швейку, цілком здоровим?
— Щоб цілком здоровим, то не скажу, вельмишановний пане раднику. Маю ревматизм, натираюся оподельдоком.
Літній пан знову ласкаво посміхнувся.
— Що б ви сказали, якби ми вас послали на огляд до судових лікарів?
— Сподіваюся, що зі мною не так вже зле, аби ті пани витрачали на мене марно свій час. Мене вже оглядав якийсь пан лікар в поліції, чи, бува, не хворий я на збура
— Знаєте, пане Швейку, ми все ж таки спробуємо звернутися до судових лікарів. Скличемо добру комісію, посадимо вас до слідчої в’язниці, ви там гарненько відпочинете. Між іншим, ще одне питання. Ви, згідно з протоколом, нібито проголошували, що ось незабаром вибухне війна?
— Вибухне, вельмишановний пане раднику, ось-ось вибухне.
— А не буває у вас час від часу якихось заскоків?
— Ні, не буває, пане раднику, правда, одного разу на мене ледве не наскочила якась машина на Карловій площі, але це було багато років тому.
На цьому допит скінчився. Швейк подав пану судовому радникові руку і, повернувшись до камери, сказав своїм сусідам:
— Так от, через вбивство пана ерцгерцоґа Фердинанда мене будуть оглядати судові лікарі.
— Мене також оглядали судові лікарі, — сказав один молодик, — це було тоді, коли я через килими попав під суд присяжних. Мене визнали тоді недоумкуватим. Тепер я продав чужу парову молотарку, і мені нічого не зможуть зробити. Мій адвокат учора сказав, якщо вже раз мене визнали недоумкуватим, то я повинен мати з цього користь на все життя.
— Я тим судовим лікарям і на макове зернятко не вірю, — зауважив чоловік інтеліґентного вигляду. — Одного разу я підробив векселі і про всяк випадок почав ходити на лекції доктора Гевероха
— Я цих оглядів зовсім не боюся, — заявив Швейк. — Коли я був на військовій службі, мене оглядав один ветеринар, і все добре закінчилося.
— Судові лікарі — падлюки, — відізвався невеличкий скарлючений чоловічок. — Недавно на моїй луці випадково викопали якийсь кістяк, і судові лікарі заявили, нібито власник цього кістяка сконав від удару по голові якимсь тупим предметом сорок років тому, а мені тридцять вісім, проте мене посадили, хоч маю і метрику, і копію з церковної книги, і посвідчення на право проживання.