1. Припинити слідство проти Йозефа Швейка.
2. Відіслати Йозефа Швейка до психіатричної лікарні під нагляд для визначення, якою мірою його душевний стан загрозливий для оточення».
У той час, як писалися ці висновки, Швейк розповідав своїм співв’язням:
— На Фердинанда вони начхали, а патякали зі мною про різні дурниці. Наприкінці ми один одному сказали, що для нас цієї розмови досить, і розійшлися.
— Я нікому не вірю, — зауважив скоцюрблений маленький чоловічок, на луці якого випадково вирили скелет. — Все це одне шахрайство.
— Але й шахрайство на світі мусить бути, — сказав Швейк, лягаючи на нари. — Якщо б люди бажали добра кожному своєму ближньому, то незабаром усі б між собою перегризлися.
Швейка викидають з божевільні
Описуючи пізніше своє перебування в божевільні, Швейк розсипався в похвалах:
— Справді, не знаю, чого тим придуркуватим не до шмиги, що їх там тримають. Тут людина може качатися голяка по підлозі, вити, як шакал, казитися і кусати людей.
Зробив би ти таке десь на прогулянці. Люди б дивом дивувалися, а в божевільні це як раз плюнути. Там така воля, про яку і соціалістам ніколи не снилося. Кожний може видавати себе і за Господа Бога, і за Діву Марію, і за Папу римського, і за короля англійського, і за найяснішого цісаря або за святого Вацлава
Кожний міг там молоти язиком про все, що йому заманеться, немов у парламенті. Одного разу почали розповідати казки та й побилися, коли з якоюсь королівною трапилася велика біда. Найбільш бешкетував один пан, який видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії видання Отто і у кожного просив, аби його відкрили і знайшли гасло «картонажна швачка», бо інакше йому каюк.