— Чи радій важчий від олова?

— Я його, пробачте, панове, не важив, — зі своєю милою посмішкою відповів Швейк.

— Ви вірите в кінець світу?

— Насамперед я мусив би той кінець побачити, — відповів Швейк недбало, — однак зовсім певне, що завтра я його ще не дочекаюсь.

— Чи могли б ви вирахувати діаметр земної кулі?

— Ні, панове, не зумів би, — відповів Швейк, — але я б вам, панове, також загадав одну загадку: стоїть триповерховий будинок, а в цьому будинку на кожному поверсі вісім вікон. На даху два дахові віконця і два комини. На кожному поверсі живе по двоє квартирантів, а тепер, панове, скажіть мені, в якому році померла двірникова бабуня?

Судові лікарі значуще переглянулися, але, незважаючи на це, один із них поставив ще таке питання:

— Чи знаєте ви, яка найбільша глибина в Тихому океані?

— Цього, панове, не знаю, — почулося у відповідь, — але думаю, що там безперечно глибше, ніж під Вишеградською скелею у Влтаві.

— Досить? — лаконічно спитав голова комісії.

Але все ж таки один із членів комісії попросив дозволу поставити ще одне запитання.

— Скільки буде, якщо 12897 помножити на 13863?

— 729, — відповів Швейк, не зморгнувши оком.

— Гадаю, цього досить, — промовив голова комісії, — можете відвести обвинуваченого на старе місце.

— Дякую вам, панове, — шанобливо сказав Швейк. — З мене цього також цілком досить.

Коли Швейка вивели, колегія трьох прийшла до спільного висновку, що Швейк дурний як пень та ідіот згідно з усіма законами природи, які відкрили учені психіатри. У висновках, надісланих слідчому, між іншим, було зазначено:

«Нижчепідписані судові лікарі погодилися у визначенні незаперечного психічного отупіння і вродженого кретинізму Йозефа Швейка, представленого вищевказаній комісії. Вислів «Хай живе цісар Франц Йосиф Перший» цілком достатній, щоб визнати душевний стан Йозефа Швейка як стан безнадійного ідіота, на підставі чого нижчепідписана комісія пропонує: