Це стосовно зухвалості, а стосовно скромності — то саме через неї я не буду в цьому короткому вступному слові пояснювати чи описувати основні риси моєї авторської редакції Маслякового перекладу Гашекового «Швейка». Усім бажаючим взнати про це докладно й автентично доведеться таки прочитати саме це наше «кальварійське» видання від початку і до кінця.
Іван Лучук
ВСТУП
Велика доба потребує великих людей. На світі існують невідомі скромні герої, не увінчані славою Наполеона.
Даремно шукати їхні імена в історії. Але при уважному аналізові їхня слава, можливо, затьмарила б навіть славу Олександра Македонського. У наші дні на вулицях Праги можна зустріти людину в приношеному одязі, яка, власне, і сама не уявляє свого значення в історії нової доби. Вона скромно йде своєю дорогою, нікого не турбує, і до неї не чіпляються журналісти з проханням про інтерв’ю. Якщо б ви запитали, як її звуть, вона б відповіла дуже просто і скромно:
«Я Швейк…» І справді, ця тиха, скромна, бідно одягнена людина — і є той старий бравий вояка Швейк, хоробрий герой, ім’я якого ще за часів Австро-Угорщини було на вустах усіх громадян Чеського королівства і слава якого не поляже і в республіці.
Я дуже люблю цього бравого вояку Швейка і, подаючи його пригоди під час світової війни, я переконаний, що у всіх вас з’явиться симпатія до мого скромного, невідомого героя. Він не підпалював храму богині в Ефесі, як це зробив той дурень Герострат, щоб потрапити до газет і шкільних читанок.
А цього вже досить.
Автор
Частина перша
У ТИЛУ
Бравий вояка Швейк встряє у світову війну
— Та йой, забили нашого Фердинанда, — сказала служниця пану Швейкові, якого в свій час військова лікарська комісія безапеляційно визнала ідіотом, завдяки чому він покинув армію і займався тепер продажем псів, паскудних, нечистокровних потвор із родоводами, сфабрикованими його власною рукою. Крім цього фаху, Швейк мав ще й ревматизм і саме тепер натирав собі коліна оподельдоком.