Точнісінько так писалося і в «Праґер Таґблятт»

Отже, ці три газети твердили, що чеська земля не могла породити більш благородного громадянина. Однак пани з призивної комісії були про це іншої думки, особливо військовий лікар Бауце, людина безсердечна, яка в усьому вбачала шахрайські спроби викрутитися від військової служби, фронту, куль і шрапнелі.

Всі знали його вислів: «Das ganze tschechische Volk ist eine Simulantenbande»

— Винести цього симулянта! — наказав Бауце, пересвідчившись, що той помер. І ось саме перед ним цього пам’ятного дня стояв Швейк, зовсім голий, цнотливо покриваючи свою голизну милицями, на які він спирався.

— Das ist wirklich ein besonderes Fiegenblatt

— Звільнений через недоумкуватість, — оголосив фельдфебель, переглядаючи документи Швейка.

— А що вам ще бракує? — спитав Бауце.

— Мельдую послушно, в мене ревматизм, але я служитиму найяснішому цісареві до останньої краплі крові, — скромно сказав Швейк. — У мене коліна набрякли.

Бауце страшним оком зиркнув на бравого вояку Швейка і загорлав:

— Sie sind ein Simulant!

Потім, звернувшись до фельдфебеля, з крижаним спокоєм наказав:

— Den Kerl sogleich einsperren

Два солдати з багнетами на гвинтівках повели Швейка до гарнізонної в’язниці. Швейк спирався на милиці і з жахом відчував, що його ревматизм починає зникати.

Пані Мюллерова з возиком чекала на Швейка біля мосту.

Побачивши його між багнетами, вона заридала і відійшла від возика, щоб уже ніколи більше до нього не повертатися.

А бравий вояка Швейк скромно йшов під конвоєм озброєних захисників держави. Багнети сяяли в променях сонця, і на Малій Страні перед пам’ятником фельдмаршалу Радецькому

— На Белград! На Белград!

А маршал Радецький замріяно дивився із свого п’єдесталу, як бравий вояка Швейк шкутильгає на старих милицях з рекрутським букетиком на сюртуку, і слухав, як якийсь поважний пан говорить юрбі, що це ведуть «дезентира».