Безперервно вимахуючи милицями, цей чоловік щохвилини кричав на всю вулицю: «На Белград! На Белград!»

За ним ішов цілий натовп, який виріс з невеличкого гуртка людей, що зібралися перед будинком, звідкіля Швейк виїхав на війну.

Швейк констатував, що деякі поліцаї на перехрестях віддавали йому честь.

На Вацлавській площі юрба навколо Швейкового возика зросла до кількох сот людей, а на розі Краківської вулиці вони побили якогось студента-бурша в корпорантській шапочці, який вигукнув Швейкові: «Heil! Nieder mit den Serben!»

На розі Водічкової вулиці в цю історію втрутилася кінна поліція і розігнала натовп.

Коли Швейк показав дільничному інспекторові повістку і чорним по білому довів, що мусить сьогодні ж стати перед призивною комісією, той трохи розчарувався і, щоб запобігти бешкетам, наказав двом кінним поліцаям конвоювати візок із Швейком на Стршелецький острів.

Про всю цю подію в «Празькій офіційній газеті» з’явилася стаття такого змісту:

«Патріотизм каліки.

Вчора близько полудня перехожі на головних празьких вулицях були свідками сцени, яка красномовно говорить про те, що в цю велику важливу добу сини нашого народу можуть подати чудовий приклад вірнопідданства тронові старенького монарха. Здавалося, нібито повернулися часи стародавніх греків і римлян, коли Муцій Сцевола пішов разом з іншими в бій, незважаючи на спалені руки. Каліка на милицях, якого стара матуся везла на ручному возику, продемонстрував нам учора найсвятіші свої почуття і щирий патріотизм. Цей син чеського народу добровільно, хоч він інвалід, попросився в армію, щоб усі свої сили і навіть життя віддати за свого монарха. І якщо його заклик «На Белград» мав такий жвавий відгомін на вулицях Праги, то це свідчить, що пражани подають зразкові приклади любови до батьківщини і до монаршого дому».