Коли Сироїжкін тільки-но приїхав у новий будинок, записався у сьомий “Б” і ще не бачив цих машин, він сказав батькові:

- Ну, мені пощастило. Конструюватиму робота.

- Робота? - здивувався Павло Антонович. - Це для чого ж?

- Як - для чого! Буде ходити по хліб, мити посуд, готувати обід. Матиму хіба ж такого друга!

- Ну й дружба! - сказав батько. - Мити посуд...

- Але ж це робот, механічний слуга, - відповів Сергійко.

І він ще довго розмірковував про те, які обов’язки можна покласти на робота, поки батько не перебив його:

- Ну, годі фантазувати! Завтра підеш у школу і все узнаєш.

- І ще буде чистити черевики, - пробурчав Сергійко з-під ковдри.

А назавтра Сергій уже забув, що збирався конструювати робота. Після школи він вихорем увірвався в квартиру, кинув у коридорі портфель і, відсапуючись, продекламував:

“А” і “Б” на димарі

Посідали угорі.

“А” упало, “Б” пропало,

Хто лишивсь на димарі?

- От тобі й маєш! - засміявся батько, - Наш кібернетик зробив відкриття. По-моєму, цю задачку вивчають у дитячому садку.

- Гаразд, - сказав Сергійко, - якщо в дитячому садку, тоді розв’яжи її.

- Та ну тебе, Сергійку, облиш! Мені ще аж до ночі сидіти над кресленням.

Павло Антонович пішов було в кімнату, але Сергій вчепився в нього, як кліщ.

- Ні, ти не ухиляйся! Ти скажи, що лишилось на димарі?

- Мабуть, “І”? - Батько стенув плечима.

- От ти міркуєш якраз примітивно, - поважно сказав Сергійко. - Припустимо, “А” - це сажотрус, “Б” - пічник. Якщо вони обоє звалилися, як же могло залишитися “І”? Це не річ, її не можна помацати чи впустити, - Сергій помовчав мить і хитро посміхнувся. - Але ти теж маєш рацію. Раз ти не скинув з димаря “І”, ти його помітив. Отже, це слово несе важливу інформацію. А саме: воно вказує на тісний зв’язок між об’єктом “А” та об’єктом “Б”. Хоч це “І” не предмет, воно існує.