Та в останню мить, перед тим, як змій врізався у воду, Румцайс зіскочив у нього зі спини. Міхури підхопили його і понесли мало не під саме небо. Полинув Румцайс над Їчином, мов на хмарці, ще й веслом підгрібав до Ржаголецького лісу. Манка вже була там і чекала на нього.
— Як же ти, Румцайсику? — запитала вона перелякано.
А Румцайс на те:
— Та як? Кому пироги й млинці, а кому гулі й синці. Думав змій нас побороти, та не вийшло.
7. Як Румцайс купував новий пістоль
Румцайс мав чимало клопоту зі своїм пістолем. Шість зябликів, яких він вивів був у стволі пістоля, весь час поверталися туди, ніби у власне гніздо. От і довелося йому піти до Їчина по новий пістоль.
Зброяр Галірж вийшов із своєї майстерні у крамницю і спитав:
— Чого бажаєте? Пороху чи куль?
— Та ні, — мовив Румцайс. — Мені потрібен новий пістоль.
Галірж почав ретельно перебирати пістолі, ніби йому треба було вибрати для Румцайса хто й зна що. Зрештою подав один через прилавок.
— Візьми оцей. Він із Голландії, сам стріляє!
— А скільки коштує? — запитав Румцайс.
— Скільки ж може коштувати у Галіржа пістоль? Один мідний галірж, — сказав зброяр.
Пороху і жолудів у Румцайса були повні кишені, тому новий пістоль він одразу ж і зарядив.
Від зброяра подався Румцайс на базар. Був якраз ярмарок, а на ньому був тир; дідок, що служив у тирі, вигукував:
— Кавалери, вбивці і розбійники, спробуйте свої пістолі у мене в тирі!
Румцайс підійшов, націлився голландським пістолем і натис на курок. Та пострілу не пролунало.
— Кепську залізяку ти собі купив, — усміхнувся дідок із тиру.
— Мабуть, я погано зарядив, — відповів Румцайс і попрямував до брами під баштою, щоб у холодочку перезарядити свою зброю.