Що стосується жінок-робітниць… Я не бачу різниці між українкою, яка працює на будівельному майданчику, і канадійкою, яка працює на фермі, розкидає добрива по полю. Ми не були у тюрмах і лікарнях для божевільних. Нас це не цікавило. У себе вдома я теж не повів би туди своїх гостей, бо певен, що їм це також не сподобалося б. Організація українського відродження твердить, що українці мають гроші, але не мають що на них купити. Яке безглуздя. Їхні магазини мають все, що треба людині: одяг, електричні бритви, стереоапаратуру, харчові продукти, фрукти, овочі тощо.

У відповідь на зауваження Федейка про врожайність можу сказати. Федейко сам фермер і повинен знати, що і в Канаді є землі, які дають високі й низькі врожаї. Те поле, яке бачили ми, дає гарний врожай. У мене є його фотографія.

Я раджу кожному поїхати і подивитися все самому. І ви будете приємно вражені.

Майк Осташ”.

Василь Гайдаш поставив крапку:

“Шановний сер! Мене здивував і навіть трохи збентежив лист м-ра Федейка, а також відгук організації українського відродження, які поставили під сумнів мою чесність й щирість, прочитавши враження про “Спадщину”. Мені хотілося розповісти вашим читачам про Україну та її людей. Я народився в селі недалеко від Львова, і тут, в Канаді, все своє життя займаюсь сільським господарством. У мене є 700 акрів землі (один, акр — 0,405 гектара). Подорожуючи по Україні, я не міг залишитися байдужим до всього того, що відбувалося навколо мене.

Я був у Львові, Тернополі, Києві, Каневі, Кременчуку, Черкасах, Запоріжжі, Херсоні та Одесі.

Наша група відвідала село Моринці та Кирилівку, де народився і жив великий український поет і художник Тарас Григорович Шевченко. Ми їхали туди автобусом майже дев’ять годин і милувалися українськими краєвидами. Ми бачили хату, де жив маленький Тарас.

Ми також відвідали три колгоспи. Так що нам вдалося чимало побачити, як живуть і працюють сільські трударі.