Валєрік при останніх словах тигра б'є головою в стіну.

Сірьожа. Я колись у школі працював, учителем труда. Така робота, шо нема шо спиздить. Так харашо шо у мене жінка бєрємєнна була. Вона мєл гризла. То я їй мішками таскав. Главноє шо інтересно, вона той цвітний не дуже любила гризти. А в основном отой, квадратний.

Голос тигра. Унгх, унгх, аоунгх!

Василь Гнатович. Ач як розпиздівся!

Жора. Він жерти хоче.

Василь Гнатович. А ми випить хочемо. Жора, харош лежать, як стерво, катай лишень за двері, подивись, чи та пизда сігодня діжурить. (До Сірьожи.) А ти шо лежиш, як Ісусік? Бистро вставай і ріж ковбасу!

Сірьожа і Жора з насолодою виконують накази вождя, який дістає з матрацу пляшку з мутною рідиною і розливає в гранчаки, з яких перед тим позабирав зубні щітки. Валєрік за звичаєм б'є головою в стіну.

Василь Гнатович. Валєрік, тихіше, картина на голову упаде.

Валєрік. Діана, Діана!

Валєрік розкачується на кроваті, притримуючи обома руками чалму і час від часу пиздить головою об стіну.

Жора. Совсєм приїхав пацан.

Сірьожа. Чого це він?

Василь Гнатович. То він мабуть за англійську царівну переживає, шо її машина задавила. (До Енгельса Гасановича.) Гасанович, вставай, ще наспишся…

Енгельс Гасанович (злякано.) Шито, апят?

Василь Гнатович. Оп'ять, оп'ять, Гасанович. Ми з тобою тут старші і должни молодьожи подавать примєр. (З цими словами Василь Гнатович виймає з гранчака Гасановича зубні щітки і наливає туди самагонки.)

Василь Гнатович (ефектно простягає гранчак і виголошує тост). Мир землі, здоров'я в хаті й гарна баба на кроваті!