Жора. Ну як це срати? Якщо в бога не віре, то і не вилікується!

Сірьожа. Та нє! Людина — це ж жива істота, вона пісять хоче!

Голос тигра. Аум!

Жора. От кому єсть шо про охоту розказать!

Сірьожа (запопадливо). Тепер хай Василь Гнатович розкаже. Він мабуть таке знає, шо і тигру нєхуй дєлать!

Василь Гнатович витримує акторську паузу і починає розповідь страшним хрипким голосом, зловісно рухаючи вусами в різні боки.

Василь Гнатович. Дев'ять душ дітей пропало в ставку, потом ще двоє. Стали люди радитись. Наварили каші. П'ять казанів! І всю кашу вивернули в ставок! Він іззів…

Всі хором. Хто?

Василь Гнатович (страшним голосом). Сом! Йому в середині розпуклося і він вивернувся!

Всі хором. І шо?

Василь Гнатович. Дві пари волів впрягли, відвезли на кладовище і там поховали!

Жора. Ніхуя собі!

Валєрік. Діана!

Входять санітари під керуванням Діни. Вони грузять Валєріка на лікарняну каталку і увозять в операційну.

Сірьожа (до санітарів). А шо ви йому відрізати будете?

Санітар (шуткує). А голову відріжем нахуй.

Василь Гнатович. Ти, Сірьожа, довиябуєшся, шо вони і тобі шось відріжуть.

Сірьожа. Та вже нема чого відрізать… Так свербить, проклята, під гіпсом, а палець не дістає.

Жора. Тобі милом треба було перед тим голову вимить…

Сірьожа. Та! Те мило до пизди. От я вам розкажу про мило. У мене дід був. Він корови пас. Коли це іде большаком і бачить, в канаві вовк лежить. Здоровенний такий волчара, лежить і спить! Дід підійшов і батагом як переїбе! Вовк підскочив вверх метрів на двадцять, ні, на двадцять п'ять! І всього діда обісрав.