Валєрік. Діана! Діана!

Діна. Хлопчики, Валєріку не наливаєте, йому сьогодні на ампутацію, і приберіть закуску, професор буде на обході.

Василь Гнатович. А ми і йому наллєм!

Діна, спокусливо посміхаючись, розчиняється в повітрі.

Сірьожа. От інтересно, шо йому будуть ампутіровать? Може вуха?

Валєрік. Діана!

Енгельс Гасанович. Чито ти переживаєш, гилупий! Етот дєвушка — все животниє.

Василь Гнатович. Гасанович, давай, твоя черга.

Енгельс Гасанович. У нас бань єсть. Називаєтся «Фантазія». Етот бань «Фантазія» малшик работаєт, Мухтарчик, жопф, как куруш, силадкий, викусний. Я пирихожу, говорю, банщик, гидє етот малшик? Он говирит, малшик занят, єсть дєвушк. Я говорю, зачем минє етот животноє? Я хочу малшик…

Василь Гнатович. Ти, Гасанович, получаєш штрафне очко. Ето історія не риболовна і не охотнича.

Енгельс Гасанович. Какой охотничий-махотничий, етот історія пиро животних…

Василь Гнатович. Гасановичу не наливать, Жора, давай.

Всі, крім Валєріка і ображеного Енгельса Гасановича, випивають.

Жора. У мене друг Микола. Він прапором служить у спецназі. Їде машиною по Африці. Коли раз! Отакенна анаконда в кустах лежить! Метрів сто п'ятдесят! Біла, блядь! Микола виходить з машини, бере монтіровку і її по жопі, хуяк! Змотав, поклав в багажнік і в штаб полка. То потом по ту анаконду приїхали учьониє її ізучать, чого вона побіліла. То казали, шо вона виповзла з пещери. А в тій пещері дуже енергія кльова. Там навіть хрест стоїть, і якщо людина хворіє, то її на три дні на тому хресті розпинають…

Сірьожа. А якщо срати захоче?