— Значить, ви не діалектик. У цьому світі нескінченних суперечностей і невпинних змін аж ніяк не дивно, коли за конкретної ситуації і в якийсь момент дороги двох ворожих індивідів зійдуться. Хіба такого не може бути?

— Тільки в сфері абстрактних тверджень.

— У такому разі перейдемо до конкретних.

Він повільно ступає чотири кроки — підходить до протилежної стіни, потім ще чотири — повертається назад. Випльовує недокурок, розтоптує його і, прихилившись спиною до линялих шпалер, каже:

— Томас, га?

Я мовчу, і він додає:

— Наскільки мені відомо, він не так давно діяв і у вас…

Я не кажу ні «так», ні «ні».

— Він розвинув досить активну діяльність… Чи ви не в курсі?

— Якщо не помиляюсь, його діяльність вичерпується однією-єдиною зухвалою операцією, а в його активі — провал.

Американець киває головою на знак згоди й пильно дивиться на мене.

— Це ви його провалили?

— Якщо людина йде на провал, хтось та допоможе їй у цьому.

— Ця історія мені відома лише в загальних рисах. Справді, геть авантюристична операція й цілком логічний фінал. Не кажучи вже про те, що своїм вчинком він спричинив і провал трьох наших агентів.

Я утримуюсь від коментарів.

— Власне, Томас досить діловий хлопець, тільки не в розвідці, — зауважує Сеймур. І, так само пильно дивлячись на мене, додає: — Певно, ви думаєте, що всі ми банда шахраїв, схожих на Томаса…

Я беру свою чарку, проте пити мені не хочеться, і я ставлю її на місце.

— В даному випадку шахрайство — не головне. Томас став причиною смерті деяких людей, — кидаю я.

— З вами таке теж, мабуть, траплялося, — знизує плечима американець. — Наша професія — груба професія.

— Загинули зовсім молоді люди, Уїльяме. Й загинули безглуздо.

— Мені приємно довідатися, що ви маєте проти нього зуб. Ось бачите: буває, що наші інтереси збігаються.