Подумай: чи тобі судить мене подоба? 238 До тебе дух прийшов, якому чуждий прах Нечистої землі. Йому ти попервах Дай доброго вина, щоб покріпився гість I потім вимовив: «Щасти тобі Аллах!» 239 Хмаринка сльози ллє на поле, на попас. Без чистого вина ми тільки гаєм час! Ми тут милуємось на зілля, що зростає… Хто ж бачитиме те, що виросте із нас? 240 Чому оплакуєш майбутні недогоди, Даремно завдаєш душі і серцю шкоди? Втішайся світом цим, бо створено його Без тебе, друже мій, і без твоєї згоди! 241 Якби Творцем я був, я б ці коловоротні Мінливі небеса у світові безодні Повергнув без жалю й такі створив, щоб завжди Могли сповнятися бажання благородні. 242 О мудрий, подивись, як дітлахів громада Дорожню куряву трусить під ноги рада! Скажи, щоб стереглись топтать її: то прах Очей Парвізових і мозку Кай-Кубада. 243 Я п'ю щодня вино — і все здається мало; Я хочу, щоб кругом усе співало й грало. Коли зберуть мій прах і зліплять глек із нього, Я хочу, щоб вино в ньому не вибувало. 244 Оскільки мудрому наш вік ціни не знає, Усі плоди його недоум пожинає. Неси ж мені того, що розум відбирає, — I може, й нас тоді цей вік не занедбає! 245 Юсуфом нареклась троянда у садочку, Вказавши на свою барвисту оторочку. «Що ж, покажи тоді його прикмету в себе!» «Глянь, — каже, — на мою розтерзану сорочку!» 246 З вином і милою в руїнах жить, не знати