А суфій* — глек вузький, пітьми по вінця повний: Дай крапельку йому — і вже він без ума!

* Суфій — послідовник суфізму, містично-аскетичного напрямку в мусульманстві.

26 Як жалко, що весна моя скінчилась I книга юності навік закрилась! Та пташечка, що молодістю зветься, Звідкіль вона взялась? Куди поділась? 27 Якби мені до рук — скрижалі Долі, Я розписав би їх по власній волі! Із світу вигнав би всі смутки, болі, Чолом небес досяг, не жив би долі! 28 Твій ворог — небеса коловоротні. Без друзів ти, всі дні твої самотні. Будь сам собою, не гадай про завтра, В минуле не дивись, живи сьогодні! 29 Минають весни, зими пробігають, Листочки книги нашої гортають. Пий, не журись! I лікарі, крім хмелю, Ніяких ліків од журби не знають. 30 Хай кожна мить, що в вічність промайне, Тебе вщасливлює, бо головне, Що нам дається тут, — життя: пильнуй же! Як ти захочеш, так воно й мине. 31 Що глина гончарам? Не варт нічого! Нікчемний прах! А розсудили б строго, Вони б її не м'яли й не топтали: Це прах батьків, хай мають жаль до нього! 32 Наказують: «Не пий, тепер у нас шабан!» I знов: «Тепер раджаб, не заглядай у жбан!» Ну що ж! Коли ці два для Бога та Пророка, Ми надолужимо у місяць рамазан! 33 Чому, о небеса, у недотепи-скнари Є лазня, млин і сад, є табуни й отари, А праведному й корж нелегко дістається? Не шани варті ви, а злого глуму й кари!