Ось коли прийшов кінець нам, мені з хазяйською дочкою!
Гганьби не можна приховати! Пологи близько, і не сховаєш їх!
Було дотепер усе таємницею, а тепер не можна.
Ну, піду. До його приходу зроблю, що він велів.
Горя навпіл з лихом доведеться таки сьорбнути, боюся!
(Іде.)
СЦЕНА ЧЕТВЕРТА
Стробіл, Анфрак, Конгріон. Стробіл
280 На ринку наш хазяїн кухарів найняв І флейтисток цих. Зробивши покупи всі, Звелів їх на дві частини розділити потім...
Анфрак
Скажу відкрито, нема чого мене навпіл ділити, Я в цілому вигляді краще справу зроблю.
Конгріон
Прекрасна, соромлива розпуснице! Захоче хто – на частини розірвешся сам.
Стробіл
Та я зовсім до іншого, не про те сказав, Що ти мені готовий приписати. Хазяїн наш Сьогодні весілля святкує.
Анфрак
Чию дочку бере?
Стробіл
Сусіда Евкліона, старого. Йому
290 Покупок половину відділить звелів
І кухаря, і флейтистку одну з двох.
Анфрак
Йому, бач, половину, половину вам?
Стафіла
Саме так.
Конгріон
То, виходить, старий не міг
За свій рахунок весілля дочки святкувати?
Стробіл
Е!
Конгріон
У чому ж справа?
Стробіл
Справа в чому? Яке питання!
Старий наш – сухар, сухіший від пемзи.
Анфрак
Невже?
Стробіл
Так, так.
300 Я говорю. Подумай сам: кричить, богів,
Людей кличе у свідки негайно,
Що він загинув, під корінь зрізаний, ледве димок
Під чавунцем його назовні вилетить!
А спати йде – пов’яже рот мішком.
Анфрак
Навіщо?
Стробіл
А щоб уві сні не упустити подиху...
Анфрак