Мегадора.
Конгріон
О, Стробіле підступний, як же так?
До кого мене загнав ти? До скнари старого!
Що з нього візьмеш? Хоч до хрипоти
Кричи.
Стробіл
Ти, дурний, не знаєш вдячності.
Конгріон
Як так?
Стробіл
А так. По-перше, у домі тут
340 Не буде галасливо. Чого не вистачає, сам з будинку
Несеш: на прохання не витратиш часу
У нас і шум, і тіснява, і народ скрізь,
Посуд, срібло, килими і золото.
Пропало що (я знаю, стриманий ти
Дуже, поки щось не потрапило під руку),
І скажуть: “Кухарі украли! Гей, хапай,
В’яжи! Лупцюй! Садови у підвал!” А там з тобою
Нічого того не буде, бо нема чого
Поцупити тобі. За мною сюди йди.
Конгріон
Йду
СЦЕНА П'ЯТА
Стробіл, Стафіла, Конгріон.
Стробіл (стукає)
350 Гей ти Стафіло! Двері відкривай! Гей-гей!
Стафіла
Хто там?
Стробіл
Стробіл.
Стафіла
Чого тобі?
Стробіл
Цих кухарів бери
І флейтистку. А ось їстівне. До весілля все
Приправаити в дім Евкліона Мегадор велів.
Стафіла
Церерине, чи що, весілля будемо святкувати?
Стробіл
А що?
Стафіла
Та ж вина не бачу я.
Стробіл
То принесуть, як з ринку сам повернеться.
Стафіла
Та й дрів немає у нас зовсім.
Конгріон
А дошки є?
Стафіла
Є.
Конгріон
Ось вони, дрова! Не треба шукати.
Стафіла
Ах, мерзота, хоч і слуга Вулканів! Як тебе Вогонь не чистить! Що ж, через цей обід ми Спалить повинні хату?
Конгріон
Не треба.