Куди націлився! Знаю! Щоб вином звалити,
До того доріжку стеле! А потім
Моє добро змінить місце проживання.
Побережуся і скарб із хати винесу:
Нехай вино і працю витратить даремно.
Мегадор
Піду омитися до жертвоприношення.
580 Прощавай!
(Іде.)
Евкліон
Горщику! Багато в тебе ворогів!
На золото всі дивляться, в тобі приховане.
Вирішив я от що зробити: віднесу тебе
До храму Вірності, там краща буде схованка.
Мене ти знаєш, Вірносте, я – тебе. Дивися,
Не змінюй же ім’я, коли тобі
Добро своє довірю! Я до тебе йду,
В твоїй, богине, вірності упевнений!
(Іде.)
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА ПЕРША
Стробіл. Стробіл
Якщо ти вправний раб, роби, що я роблю. Поквапся, без ремствувань, виконуй, що наказано. 590 Якщо служити хочеш ти по совісті, Спочатку думай про хазяїна, про себе потім.
Якщо ти спиш, то й уві сні ти твердо пам’ятай, що раб. {*}
{* А закоханому хто служить хазяїну (от як я):
Бачиш, переможений любов’ю хазяїн – твій рабський обов’язок
Не штовхати його, куди він валиться, – врятувати його.
Як почнуть учитися плавати діти, то під них кладуть
Очеретяне плетиво: менше буде їм праці,
Легше плисти, руками рухати. Раб таким плетивом
Повинний бути для пана свого закоханого
І рятувати його, у разі потреби, від погибелі...}
Вивчати намагайся волю господаря свого.
600 Чоло його чого захоче, знати повинні очі твої,
Наказав – швидше стрімкої колісниці до справи мчися.
Якщо будеш ти турботливим, батога не скуштуєш,
Не доведеться тобі натирати до блиску кайдани тоді.