— Еге ж, кажуть, що вчені не змогли. І не зможуть. Це ж не жарти — шістдесят років блукаю горами й долинами… Вчені про це мусять питати у нас, мисливців! Кажу ж, що треба книгу природи читати… Може, ви помітили, — ця качка вся червона і дуже ляклива.

— Так, — відповів Камо, — червоні качки завжди тримаються далеко від берега.

— Але чому ж вони такі лякливі? Тому, що червоні. Свого кольору бояться: куди не поткнеться її враз помітять лисиця, видра, дика кішка Тепер ви мені скажіть, чи може червона качка висидіти на яєчках в очереті чотири тижні?

— А й справді, вороги відразу помітять її! — здогадалася Асмік.

— Виходить, коли б червоні качки не неслися в скелях, їх давно вже не було б. Якщо ви хочете па своїй фермі мати червоних качок, то доведеться зійти на скелі Далі-Дагу.

— Ну, то влаштовуватимемо ферму чи ні? — нетерпляче запитав Камо.

— Всі яєчка, що я зібрала, віддаю вам, — оголосила Асмік ніяковіючи.

— Спасибі, але цього мало. Ми повинні організувати справжню ферму, на кілька сот яєчок.

— Те, що ви говорите, — курям на сміх. Хто це бачив ферму диких птахів? — вигукнув Грикор.

— Не бачили — побачать! — рішуче відповів Камо

В цю мить з озера долинуло страшне ревіння: «Болт… бо-олт… болт!..»

Дід Асатур перехрестився, щоб ніхто не помітив, і позадкував від озера.

— Ні, любі мої, я в це сатанинське озеро не полізу, — сказав він, замахавши руками.

Діти стояли, немов закам’янілі, наче їх облили холодною водою.

«І що це за ревіння?» подумав Камо і звернувся до товаришів: — Друзі, це ревіння, мабуть, має якусь просту причину, якої не знали наші предки і жили віками залякані…

— Причина відома, — важко дихаючи, почав дід Асатур, — мій покійний кум Мукел казав, що… Не треба сміятися. Це диявол, якого вигнали з пекла…