Жуль з’явився в Уестерні недавно, десь рік тому. Правлінню компанії зразу ж припала до душі його надзвичайна здатність влаштовувати різні темні справи.

Вершити їх Жулеві допомагали невичерпна винахідливість, жорстокість, певна обізнаність у техніці й ціла вервечка інших якостей, котрі навряд чи можна вважати за позитивні.

Вершиною Жулевої діяльності була, звичайно, афера з «Добрими вовками». Мабуть, тільки його диявольська уява могла породити такий план.

Коли Жуль виклав свою ідею президентові, той захоплено поплескав його по плечі й вигукнув:

– Ну й голова! Либонь, давно за нею зашморг скучив. З таким обдаруванням, Жуль, ви можете стати одним із найповажніших бізнесменів. Якщо, звісне діло, по дорозі вам не доведеться присісти на електричний стілець… Що вам треба, аби успішно здійснити свій задум?

– Гроші.

– Це ви одержите. Щодо винагороди ми теж домовились.

– І після цього я буду вільний?

– Як вітер.

– Я пристаю на вашу умову.

– Отже, – сказав президент компанії, – ви негайно вилітаєте на південь, до того, як його?…

– Майкла Кардінга, – підказав Жуль.

– Так, так. А без нього й справді не обійтися?

– Він єдиний, хто може в даному випадку стати нам у пригоді, – сказав Жуль.

І це була правда.

Молодий маловідомий учений, дещо дивакуватий, непокірний (його й начальство за це недолюблювало), спромігся за досить короткий час свого перебування в Уестерні створити феноменальний апарат трансформації біострумів, який і було використано під час матчу «Добрих вовків» і «Бородатих хлопчиків»…