Дiвчинка не зводила з мене очей. Вона забула про свiй старенький диктофон.
- А як уживаються пiд одним дахом два художники? Чи не ревнує вас чоловiк до успiху?
Вона таки справдi добре пiдготувалась до iнтерв'ю. Особливо з огляду на те, що напередоднi з її сестрою ми цих тем не торкалися.
- Важко уживаються, - усмiхнулася, вiдчуваючи дрижання внутрiшньої струни. - У чоловiка депресiї, в хатi скандали…
Допила каву, увiмкнула в мобiлцi звичайний режим дзвiнкiв, який пiвгодини тому перевела на беззвучний, i сховала телефон у торбинку.
- А як ви… - почала було журналiстка нове запитання.
- Вибачте, - зупинила її, - сьогоднi їду в гори, менi вже час збиратися…
- Я вас сфотографую, - миттєво вiдреагувала журналiстка. Спалах не дав навiть волосся поправити.
- Ще раз! - реакцiя у неї була блискавична.
Моєю вiдповiддю була щира усмiшка в об'єктив. Молодець, дiвча. Кує залiзо доки гаряче, далеко пiде.
Willa Anna
По обiдi виїхала у село до Марiйки - на батьковiй «Таврiї». В бардачку лежала довiренiсть на водiння «Жабки» - так ми з татом називали її через зелений колiр. Не раз пропонувала батькам помiняти авто, подарувати комфортну недорогу iномарку, але вони любили непрезентабельну «Жабку». I вона з усiх своїх сил намагалася виправдати їхню прив'язанiсть.
Поставила у переносний СD-плеєр компакт з аудiокнигою - люблю слухати у дорозi книжки. Учора в супермаркетi згадала, що їхатиму за маршрутом героя Ярослава Гашека, у зворотному напрямку - вiд Львова до Нижанкович на кордонi, та й купила комплект з чотирьох дискiв - «Пригоди бравого вояка Швейка». Ще й улюблена «Алiса у країнi чудес» Льюїса Керрола потрапила на очi, час звучання - двi години, тобто стiльки ж, скiльки перебуватиму в дорозi. Але тепер бажання слухати зникло. Нагодувала «Жабку» бензином на заправцi та й їхала у тишi, зосередившись на дорозi та своїх думках.