…Слова мали б наближати людей до iстини, а вони нерiдко викликають зворотний ефект. Хочеш висловити думку, ретельно добираєш слова - а виходить брехня. У кожному моєму iнтерв'ю траплялася думка чи констатацiя факту, якi наступного ж дня, ба навiть того ж самого, життя викручувало навиворiт, заперечуючи «усе вищесказане».

Не втримувалася правда життя у лещатах застиглих формулювань.

Колись я впевнено озброїлась двома перевагами успiшного митця - епатажнiстю та iнтенсивнiстю роботи. З епатажнiстю проблем не виникало - iдеї фонтанували, реалiзацiя не барилася, натомiсть особистий трудоголiзм швидко довiв: рiч не стiльки в iнтенсивностi, скiльки у потребi оптимально органiзувати процес. Так виник авторський бренд, за яким стояла не лише я, а й мої талановитi помiчники.

Це була добре органiзована гра у чотири руки. Трьох правих i однiєї лiвої, бо один з нас був шульгою.

Таке ноу-хау - вiдлагоджена робота колективом на одне iм'я - виштовхнуло мене на гребiнь популярностi та фiнансового успiху. Усi задоволенi. Галерея процвiтає. Менi, як фронтмену, тобто фронтвумен арт-групи, доводиться давати iнтерв'ю, коментарi, брати участь у телешоу, свiтитися на екранi та у мас-медiа. Формулюю думки вголос. Але публiчно щось озвучивши, незабаром переконуюсь у протилежному. Заперечиш щось без тiнi сумнiву - чекай потрапляння у тенета власної категоричностi. Зафiксуєш певну ситуацiю словами - i не встигнеш замовкнути, а вона вже змiнилася. Навiть у особистiсних речах.

Достатньо було сказати в iнтерв'ю, що мiж мною та чоловiком - повне взаєморозумiння, як найближчим часом ми вже завзято сварилися. Зiзнавалася в нелюбовi до хатньої роботи, - i наступного ж дня зi мною ставався напад охайностi, мене пiдхоплювало бажання створити у хатi затишок, i я влаштовувала генеральне прибирання з пересуванням меблiв та винесенням кiлькох мiшкiв непотребу на смiтник.