Наприкінці травня 1896 року він, записавшись добровільно простим солдатом на військову службу, прибуває до форту Грант у штаті Арізона — одне з найважчих для служби місць.
Тут під командою брутальних і свавільних начальників молодий Берроуз витримує рік. 23 березня 1897 року він звільняється з військової служби і нього разу назавжди.
Одним з найбільших захоплень молодого Берроуза в літературі був англійський письменник Редьярд Кіплінг. Його твори надихали Берроуза, його захоплювало романтичне оспівування англійцем “Ноші білої людини”, його полонив Кіплінтів герой, який повинен нести свій тягар у нецивілізований світ попри всі незгоди, небезпеку і поневіряння у важких умовах диких країв, бо це його обов’язок перед Богом і людьми, це його хрест. Романтичним світоглядом Кіплінта пронизана майже вся творчість Едгара Райса Берроуза.
Пізніше письменник розповідав, що, з дитинства захоплюючись міфологією, залюбки вивчаючи римський і грецький світи, він уподобав легенду про заснування Рима. За цією легендою вовчиця вигодувала двох немовлят, Ромула й Рема, і за іменем одного з них було назване місто Рим.
Крім того, Берроуза захоплює культ сильного, гарного тіла, культ спорту й звитяги, який він бачить у грецькій і римській культурі.
Полишивши військо, Берроуз заробляє собі на життя журналістською працею, аж доки “Журнал всіх оповідань” (“Олл-сторі мегезін”) надрукував його перший художній твір “Фіолетова вуаль” у кількох номерах з продовженням, замовивши молодому авторові нові твори. Після першої публікації 1906 року виходять одна за одною інші, аж доки з’являється роман “Злочинці з Торна” — середньовічна історія, яка друкується з продовженнями в 1911–1912 роках і приносить Берроузові славу.