І ось 16 травня 1914 року Берроуз починає друкувати новий невеликий за обсягом роман “Звірі Тарзана”, перший із всесвітньовідомої потім серії романів.
Нині творчості Берроуза присвячено чимало наукових і культурологічних досліджень, існує спеціальний словник “світів Берроуза”, а головне, багато фільмів. Нові фільми з’являються й сьогодні.
Перший фільм “Тарзан, годованець великих мавп” було створено в серпні 1919 року. У кількох найпопулярніших фільмах головну роль грав чемпіон Олімпійських ігор з плавання Джонні Вейсмюллер.
Гадаємо, читачам буде цікаво дізнатись, що існує спеціальна “Енциклопедія потвор і вигаданих створінь з творів Едгара Райса Берроуза” (1978). Бо серія романів про Тарзана була лише однією з численних серій, що їх написав Берроуз.
Відома серія романів письменника про Марс — “Принцеса Марса”, а також серія романів про детектива Ніка Картера.
Берроуз належав до тих письменників-белетристів, яких відносять до авторів “масової культури”, тобто літератури, яка приваблює екзотикою чи сюжетом, але сама є невисокою з погляду красного письменства.
У випадку з Берроузом це тільки почасти правда. Бо образи, що їх створив письменник, несуть на собі значно більше навантаження, ніж це здається на перший погляд.
Звернімо увагу: Тарзан — людина шляхетна, його автор наділяє усім тим, чого, на його думку, не дає людині або що відбирає в неї цивілізація.
Нині кожному зрозуміло, що в такій формі концепція Берроуза спирається на концепцію видатного майстра слова Редьярда Кіплінга. Справді, Кіплінгів Мауглі — це тонко виписана, непересічна психологічна постать, це образ казкового героя з глибоко романтичним світоглядом, у якому є і світогляд самого автора, “Мауглі” — улюблена книга багатьох поколінь читачів. Чому? Та тому, що романтичного бачення світу, шляхетності, душевної чистоти і правдолюбства бракує кожному, а надто сьогодні, і кожний це поважає і цінує в іншому.