Старе прислів'я каже: «У сім'ї не без виродка», а прислів'я, особливо старі, ніколи не говорять намарне. От і в сім'ї кібертонців, лагідній і спокійній, був ще недавно свій виродок — конструктор Тракатан. Змалку він навчався в заморських країнах, не подавав про себе жодного знаку і раптом приїхав, низькорослий, відлюдкуватий, з двома валізами з крокодилячої шкіри. Кібертонці не одразу згадали, хто це такий, та й згадувати було, власне, нічого.

Тракатанові запропонували оселитися в одному з нових, прозорих будинків, але він відмовився і збудував собі на белебні, коло підніжжя гори Екстремум, залізобетонний особняк, обгороджений кам'яним муром. На дубових воротах з'явились таблички:

Доктор

тьма-пітьматичних наук

Професор Тракатан

У дворі зла кібернетична черепаха

Тракатан майже ніколи не виходив з дому і гостей у себе не приймав. Усе для нього купувала черепаха, запряжена в спеціальний візок на гумових коліщатах. Коли кібертонці підходили до неї ближче, вона шипіла і висолоплювала довгого, схожого на зміїне жало язика.

Кібертонці не розуміли, як може людина жити зовсім одна. Вони вирішили, що чимось образили Тракатана, і почали міркувати, як загладити свою провину. «Пошлемо йому в дарунок каніфоль, — казали вони. — Хай натирає смичок своєї скрипки». — «А звідки ви знаєте, що в нього саме скрипка? — заперечували інші. — Пошлемо йому краще арії з опер». — «Усе це не те, — перебивали треті. — Пісенника йому треба, пісенника!»

Тут зчинився страшенний галас, кожен відстоював свою пропозицію. Хто на скрипці, хто на віолончелі, а хто просто лементував на всю горлянку. Невідомо, чим би все це скінчилося, але тут примчав духовий оркестр по охороні громадського порядку, який заглушив галасунів старовинним маршем бронетанкових військ.

Щоб довго не сперечатися, можна підкинути монетку. Найкраще мідну: закотиться — не жаль. Але в монетки лише два боки, орел і решка, — а коли в суперечці беруть участь троє? «Гайда до електронної ворожки», — запропонував хтось, і всі радо підтримали: «Гайда!»