— Я зрозумів вас, мій фюрере.

Гітлер узяв пензель, довго примірявся і нарешті торкнувся ним незакінченого малюнка.

— Здається, так буде краще, — сказав, наче й не було щойно розмови про диверсію, і єдине, що тривожить його, — кольори картини. — Я передам вам, Ернесте, саме цю акварель, коли, звичайно, вдасться. Із вдячністю за радість, яку ви принесли мені сьогодні. Ви поспішаєте, обергрупенфюрере?

— Так. — Кальтенбруннер клацнув закаблуками. — До побачення, мій фюрере. Хайль!

Повернувся і пішов не озираючись, — тільки гравій монотонно шурхотів під важкими кроками.

3

Курінний Сорока розташувався на барвені й чекав, поки хлопці готували купіль. Скинув сорочку, сидів у самих спідніх, простягнувши ноги, підставивши спину сонцю, насолоджувався теплом і спокоєм.

У садочку, за хатою, сквирила якась птаха, курінний скрутив цигарку мало не в палець завтовшки, затягнувся так, що закашлявся: не бакун, а якась запридуха, і де тільки вирощують такий? Остудив горло ковтком молока із глиняного стоянця, гримнув:

— Ну, чом забарилися?

Хлопці гріли воду у виварці та відрах на літній пічці, поставленій посеред двору під дерев’яним навісом. Семен, вусатий і літній уже дядько, попробував воду пальцями, відсмикнув руку, та все ж не поквапився.

— Зачекайте, друже курінний, ще хвилю, — відказав неспіхом.

Справді, куди поспішати? Семен витягнув з криниці цебер води. Вилив у велику балію, ще раз попробував воду у виварці, схвально гмикнув. Дав знак помічникові, той підхопив виварку з другого боку, вилили до балії акуратно, щоб не розхлюпати. Семен потримав руку у воді ще раз, долив холодної і зауважив:

— А тепер, прошу пана курінного, й купатися смачно буде.

Сорока почав повільно стягати спідні. Думав: “Надійний хлоп цей Семен — он які гарні слова знайшов: смачно купатися…”

Семен вилив на нього піввідра теплої води. Курінний намилив голову, змив мило й простягнувся в балії, з насолодою відчуваючи, яким невагомим стає тіло.