Рум’яний із задоволенням відкинувся на спинку крісла і глянув на сухорлявого. Тоді сухорлявий вийняв соломинку з рота і зазирнув Гаґові прямо у душу.

— Гаґу, ти ж — Бійцівський Кіт? — сказав він.

— Так! — Гаґ прибрав молодецького вигляду.

— А Бійцівський Кіт є бойова одиниця сама в собі, — у голосі сухорлявого задзвенів військовий метал, — здатна впоратися з будь-якою можливою та неможливою несподіванкою, так?

— І обернути її, — підхопив Гаґ, — на честь і славу його високості герцога та його дому!

Сухорлявий кивнув.

— Сузір’я Жука, знаєш?

— Так точно! Екліптикальне сузір’я з дванадцяти яскравих зірок, видиме в літню пору року. Альфою Жука є…

— Стій. Сьому Жука знаєш?

— Так точно. Оранжева зірка…

— …біля якої, — перервав його сухорлявий, піднявши маслакуватий палець, — знаходиться планетна система, невідома поки що алайській астрономії. На одній із цих планет є атмосфера. Багато мільярдів років тому на ній виникло життя. Крім того, на ній існує цивілізація розумних істот, котра значно випередила цивілізацію Гіганди. Ти на цій планеті, Гаґу.

Запала мовчанка. Гаґ,увесь підібравшись, чекав продовження. Сухорлявий і лікар пильно дивились на нього. Мовчанка затягувалась. Нарешті Гаґ не витримав.

— Я зрозумів, пане офіцер, — доповів він. — Продовжуйте, будь ласка.

Лікар крякнув, а сухорлявий моргнув кілька разів поспіль.

— А-а, — сказав він спокійно. — Він вирішив, що ми продовжуємо випробування психіки і тепер даємо йому ввідну, — пояснив він лікареві. — Це не ввідна, Гаґу. Це насправді так і є. Я працював на вашій планеті, на Гіганді, в північних джунглях герцогства. Випадково я опинився біля тебе під час бою. Ти лежав на землі й горів, до того ж ти був смертельно поранений. Я переніс тебе на свій зореліт… це такий спеціальний апарат для подорожей між зірками… і доставив сюди. Тут ми тебе вилікували. Це все не ввідна, Гаґу. Я не офіцер і, звісно, не алаєць. Я — землянин.