Гриць Якович (шуткує). А я i так на ньому сиджу — тiльки ноги звисають.

Чорт(розлючено плює на пiдлогу). От тiльки i навчився, що срати як бегемот. Он навiть хуни тiкають.

Iван Опанасович. Я їм не винуватий, що вони дурнi.

Чорт. Ну, а якщо всi повтiкають?

Iван Опанасович. Нехай тiкають, вони менi не нужнi.

Чорт. Ну i сиди тут з своїм салом, кабан йобаний.

Iван Опанасович. От ти в нас дуже iнтєлiгєнтний, що не слово — то матюки.

Чорт iде до дверей. Раптом дверi вiдчиняються i в них входить Хуна.

Хуна. Ви тут сiдiтє, а на дварє какая пагода стаiт! Я вот нарочно вийшла, трохи пагуляла, — так шо ета вєсна са мною дєлаєт! А ви чєго тут сiдiтє?

Гриць Якович (шуткує). Тебе чекаєм, Швецiю робить.

Хуна. А што ето такоє?

Починає тихо грати АББА. Всi, в тому числi i чорт, мовчать.

Хуна (наївно). Нє, ну чесно, рєбята.

Iван Опанасович (спльовує). Це коли один вафлями годує, а другий в жопу їбе — iнтєрєєсно! На, ось, сало їж.

Хуна, Гриць Якович i Iван Опанасович жруть сало. Чорт заглядає в сортир, спускає воду i зникає. Спущене гiвно, веселi звуки АББИ i чавкання трьох створiнь зливаються в єдину симфонiю.

Герой нашого часу. Повiсть перша

Дiйовi особи

Савка, герой нашого часу.

Ахванасiй, учень Савки.

Митродора Пилипiвна, вже пожила, але гарна курва.

Анжела, Жанна i Вєронiка, блядовитi дiвчата.