Мирон Опанасович. І знов двійка, Носенко. Хто ж це знищує самольоти? Це ж наша гордість. Продовжуйте, Зоя Жорівна.

Зоя Жорівна (дістає з тваринного куточку білочку). Діти, перед вами білочка, ворог лісів. (Зоя Жорівна підключає білочку до штепселя і продовжує розповідати.) Нервове посмикування білочки — це живе свідоцтво міці нашого електричного струму, а також розплата за загублену білочкою тайгу. (Зоя Жорівна виключа білочку і кидає у вікно її обсмалені рештки.) Шо там ще в нас, Мирон Опанасович?

Мирон Опанасович. Кролиха.

Лунає дзвоник.

Зоя Жорівна. От шкода, знову часу не вистачило. Зробимо висновки, діти. Бога нема, а є природа. Природу треба міняти і знищувать все, що в ній непотрібно. А ти, Носенко, дай щоденик, і щоб завтра твій батько був у школі.

Хвороба Iвасика

Дитяча п'єса для ТЮЗу

Дiйовi особи

Iвасик, хлопчик.

Сибiрська Язва, бацила.

Гангрена, бацила.

Гонорея, бацила.

Випадєнiє Матки, бацила.

Смерть, скелет.

Дiя перша.

Печера з сталактитами. В нiй сидять Сибiрська Язва i Гангрена i грають у карти. Вони неохайнi i неприємнi. Гангрена синя, Сибiрська Язва в тупих сибiрських валенках.

Язва. Шо в нас козир?

Гангрена. Жир.

Язва. Шостака!

Гангрена б'є.

Язва. Сiмака!

Гангрена б'є.

Язва. Восьмака!

Гангрена б'є. Входить Гонорея. На нiй одягнуто брючного костюма. Загалом вона така ж неприємна як Язва i Гангрена.