— Що ти робиш? — сплеснула руками тітка Люся. — Негайно викинь його на смітник!..
Але Кешка поніс Сніжка у свою кімнату.
— Сніжок ти мій, не люблять тебе тут, — сумно шепотів він. — І назад тебе віддати не можна: адже ти — подарунок.
Сніжок сидів на подушці і передньою лапкою чухав за вухом, — мабуть, теж думав, що робити в такому випадку.
Кешка замів підлогу, посадив Сніжка за пазуху і поніс сміття у відро. Біля дверей кухні стояла тітка Люся із шваброю в руках. Вона просунула голову в кухню і лагідно кликала:
— Щуру, щуру, щуру… Іди сюди, маленький.
— Його звуть Сніжок, — похмуро сказав Кешка.
Тітка Люся зніяковіла.
— Подумаєш, принц, — пробурчала вона.
Потім прийшов знайомий тітки Люсі, дядько Боря. Вони завжди разом ходили на роботу. Дядько Боря суворо подивився на Кешку і сказав:
— Кешко, я завжди вважав, що ти серйозна людина, а ти із щурами возишся… Ганьба!
— Що він вам заподіяв? — не витримав Кешка. — Чого ви його ненавидите?
Дядько Боря поправив окуляри, підвів плечі:
— Як то чого?.. Він же щур…
Цього Кешка не зрозумів. Він притиснув Сніжка до свого бока і мовчки пішов у ванну вмиватися. Поки він умивався, Сніжок шмигав у нього під ногами, залазив під тази, під ванну. Та коли Кешка витерся рушником і почав кликати Сніжка, він не вибіг до нього. Кешка обшукав усю ванну. «Сніжок, Сніжок!» — звав він його і на кухні, і в коридорі — щур не з’являвся.
Через годину, а можливо й через дві, Кешка почув під ліжком метушню. Він, звичайно, кинувся туди. Сніжок витягав з коробки вату, і не встиг Кешка отямитись, як він з ватою в зубах шмигнув у коридор. Кешка побіг навздогін. Сніжок метнувся у ванну і зник разом зі своєю ношею. Кахельна плита була розбита, на її місці темніла невелика кругла дірка.
Увечері в кухні зібралися всі мешканці. Тітка Люся розповідала, як її трохи не залоскотав до смерті якийсь паскудний щур. Всі докірливо поглядали на Кешку, а мама переставляла на плиті каструлі так, що вони бряжчали на всю кухню. Тітка Люся закінчила розповідати і пішла у ванну митися. І ось тоді Кешка побачив Сніжка востаннє. Спочатку з ванної почувся несамовитий вереск, потім крик: «Не руш, безсовісний!!!» Всі кинулися до ванної,— Кешка перший.