— А на Місяці вже й люди побували. От! — озвався Юрасик.

— Так, але я завжди прокладатиму дорогу космонавтам. Ось поглянь, що зараз діється на інших планетах.

Яка ж картина вималювалася на екрані!

Палахкотять скелі, снуються пасма барвистого диму, пливе струмками розплавлене олово. А серед каміння — велика, схожа на краба, машина.

Ось на екрані змінився краєвид. Тепер на ньому вже гори, розвихрені тумани. А машина собі простує вперед.

— А на цій планеті, - вів далі Чарівний Екран, — холоднеча, урагани. І тут на розвідку підуть машини. То як ти гадаєш: потрібний я космонавтам?

— Потрібний, звичайно, — каже Юрасик. — А якби я став акванавтом?

4

— Нехай буде й так, — сказав Чарівний Екран.

І ту ж мить Юрасик побачив, як він з ластами на ногах, у масці пливе серед буйних водоростей, поруч із Дельфіном, у синій глибині моря.

Занепокоївся Дельфін:

— Тобі не можна далі. Пливи додому. Чарівний Екран тобі допоможе.

“Додому” — це в підводну лабораторію. В ній затишно, сяє світло.

Ось потьмянів екран: це вже дуже глибоко. Та все одно — пересувається на дні моря підводна машина, а перед нею видно дивні химерні водорості, риби.

— Отож і скажи тепер, Юрасику, чи може обійтися без телебачення акванавт?

Юрасик згоджується:

— Ні, не може. А якби я став льотчиком?

5

— Що ж, — каже йому Чарівний Екран.

І тут Юрчик побачив, що він сидить за кермом великого вертольота. Ось уже вертоліт із потужним гуркотом летить високо над землею, а під ним — густий ліс.