— І-і-і ти! Забув! Дивись!

Або:

— Чого ж ви не прийшли?

— Та засидівсь, глянув, дивлюсь — спізнивсь! Так я й той… облишив… Якось то, сам собі подумав, воно буде.

Істинно дивний народ.

Розділ ІІІ

Країну Чукрен залила стихія разом із Антлантідою. Один чухраїнський поет, грізної стихії не перелякавшись, заліз на височезну вербу й чекав смерті. Коли вода вже залила його притулок, він продекламував журно:

Ой, поля, ви поля, Мати рідна земля, Скільки крові і сліз По вас вітер розніс.

А в цей момент пропливав повз вербу атлантідянин і, захлинаючись уже, промовив:

— І все по-дурному!

Післямова

Читав я оці матеріали, дуже сумно хитаючи головою. Прочитавши, замислився і зітхнув важко, а з зітханням тим само по собі вилетіло:

— Нічого! Якось то воно буде.

Тьху!