Він винайшов свій каталізатор. Боже мій, я кажу про це так, ніби йдеться про нову ковбасорізку! Ви розумієте, що означає такий каталізатор? Коли яку-небудь речовину зіткнути з каталізатором Кунца, вона негайно окислюється, якщо, звичайно, здатна окислитися.

Ні, не тільки дерев’яні чи взагалі органічні речовини. Всі метали, навіть платина, перетворювалися в окис протягом кількох хвилин. А втім, зберігати цей каталізатор було неважко у скляній пробірці. А скло, як відомо, окислюватися не може: всі елементи, які входять до складу скла, знаходяться у вищому ступені окислення.

Стривайте, це ще не найдивовижніше. Виявляється, каталізатор Кунца впливав і на живі організми. Про це ми дізналися через три дні. Кунц приніс у лабораторію кролика, посипав його порошком, і через п’ять хвилин у клітці лишилася тільки морквина.

— Кунц! — закричали ми. — Як у тебе це виходить? І чому ти сам не перетворюєшся у вуглекислий газ і воду?

— Ну, це зовсім просто, — почав пояснювати Йоахім. — Каталізатор, на щастя, впливає лише на той біологічний об’єкт, на який він потрапив. Розміри тут не мають значення. Чи слон, чи комашка — байдуже.

Але тут у лабораторію влетів Гужичка. Він ніколи не ходив нормально, а літав по корпусу наче ураган.

— Ну, показуйте, Кунц, показуйте, — пробасив він.

І Кунц знову продемонстрував свої фокуси. Цього разу його жертвою стало улюблене крісло професора. Від нього лишилася лише іржа пружин.

— Ну, пане професоре, — єхидно звернувся до Гужички хтось із співробітників лабораторії, — так де ж стоятиме золотий бюст Йоахіма?

Гужичка хотів, видно, поставити на місце вискочку, проте розкрив рота і… заплакав. Що вам сказати, містер Хьюсон? Кунц показував свої чудеса, а я, хоч і знав, що це можна пояснити науково, дивувався. Сльози Гужички мене потрясли. Так, старий професор стояв, обнявши Йоахіма, і плакав. Справді, було від чого розхвилюватися. Таке відкриття!