Я збентежений і розгублений, сам не знаю чому.

В тишині слухаю биття Божого Серця, що переповнене Любов'ю до мене. Знаю, що недо-стойний такої великої любові, але впевнений, що не спокушаюсь.

Це Він, направду Він: Він дивиться на мене, пропонує мені Своє товариство. Я не почуваю себе самотнім, навпаки: в житті не було в мене такої твердої впевненості, що я нічого не потребую. Сьогодні вночі я усе маю в своєму серці.

Що ж воно таке, моє серце, серце, що б'ється в мені? Це — Бог, якому відоме моє тяжіння до Нього, моє бажання до Нього приблизитися. Без Нього я залишився б сьогодні сам-на-сам зі своїми багатьма турботами і, напевне, засумував би. Але все сталося по-іншому, коли я почув Його голос, що підбадьорив мене, нагадав, що я повинен довіряти Йому: Він і завтра подарує мені добро.

Ось і наступило завтра, а мені здається, що я повернувся у минуле. В минуле, яке я сам забув, та яке назавжди залишиться теперішнім у Його Серці. У Серці Бога існує лише "тепер".

Там записані моє дитинство і юність, і зрілий вік з Ним я бачу знову і переживаю кожну мить.

Я забув лише ті хвилини, коли ухилявся від Нього, я втратив згадки про ті численні випадки, коли не був Йому вірним.

Як же це так, чому я не згадую про свої гріхи? Може, це Його воля, подарунок, котрий Він приніс мені на день народження? Тільки Він може може зробити такий щедрий подарунок: помогти мені забути те погане, що я зробив. До того ж, з'єднуючись з Його Серцем, я чую заклик набратись мужності, я повний довір'я та впевненості, що Він все виправить.

Чого ж чекає від мене Серце Бога?

Воно нічого не просить від мене. Воно поряд, щоб нагадати: я повинен любити так, як тільки можу, маю силу, і як наслідок — все більше відчуватиму Його присутність. Воно навчить мене впізнавати і ті місця, яким Воно дає перевагу. Завтра я відкрию Його в тому місці, яке Йому приємне. Із ласки до мене Воно стане знову відчутним, а може навіть видимим.