Подерянский

Гамлeт, прынць Датськый

Дiя перша

Берег моря. Чути розбещеннi крики морських птахiв, ревiння

моржiв, а також iншi звуки, iздаваeмиe рiзною морською своло

тою. На берег моря виходить Гамлeт, принц Датський, одягнен

ний в зручну товстовку й такi самi парусиновi штани. Гамлeт

красiво пiдперезаний вузьким шкiряним пояском. Вiн босий, бо

родатий i поцаватий. В руках у нього дебелий дрючок.

Гамлeт:

- Як остопиздило купатися менi. Чи може iскупатися? Купа

тись чи не купатись? Блядськi цi питання заябують. То може

варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляeм хуярити,

аж поки за буями в очах не потемнie? Ну а згодом? Про

наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже пиз

дець крадеться з своeю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, чи

ряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою й сира

могила... На нiй брудна Офелiя, вонюча та купка маргариток. I

напис: тут лежить той фраeр, що любив купатись. Нi, такie

варiанти eбав я рот i в носа.

I Гамлeт харкаe у море i його дрючком пиздячить. Пiдхо

дить Клавдiй, хтивий дядько принца.

Клавдiй:

- Мон шер Гамлтт! Ходiмо в кабiнeт. Цукерку дам тобi я

посмоктати. Цукерка очeнь класна, Тузiк вкусний.

Клавдiй огидно плямкаe губами, iзображая чудний нехуйо

вий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Привид в брудному

простирадлi.

Привид:

- Не вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi вiн в

жопу встромить.

Клавдiй: А-а-а-а!!!

Тiкаe.

Привид:

- От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв мене на

полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо

спрямував брудного хуя. I скоцапиздило моe прекрасне тiло

смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на па