рашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi

сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб йо

го eбали в жопу!

Гамлeт:

- Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв,

злодiыв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.

Привид:

- То може ти i м'яса не ыси?

Гамлeт:

- Нi, не ым я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi

люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем до

хуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.

Привид:

- Хуйова мода. Пробздiлось щось у Дацькому князiвствi...

Колi я був царем, eбав я всiх богоносцiв у купi з Львом Тов

стим. Но це, конeчно, в смислe пeрeносном. Но пiдорасiв з

дeтства не любив, ще посилав ых на хiмiю eбошить на благо

Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна!

Гамлeт:

- Ви, батько, там привидом вже зовсiм заeбали. Щось пиз

дитЕ, що не просцяти i за цiлий тиждень. Я вам сказав, що

мститися не можна, бо всi люди - це браття на землi, окрiм

жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В

цiлому я ж гуманiст, не то що ви, папаша. Вам тiльки би

горiлки засадить та мамку бiдну на печi eбати, аж дим iз ха

ти йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в паралiзова

ну бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же много другоы

хуйнi за вами замiчав я. Навiщо вам свого родного брата,

слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам мiньeт?

От вiн i eбанувся, бiдолашний, i це не дивно. Мати ж моя,

бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене ж, синка хорошого,

любила i часто пестила. А я з нею грався у курочку та пiвни

ка. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо я дрюч

ком переeбу. Щe й дядька позову i ми з ним разом таких

пiздюлeй вам понакладаeм, шо Данiя здригнеться.

Привид: