Щоправда, кўнець кўнцем вийшло на краще - з того ж такў валютного резерву було видўлено кошти на Sherўff, а також на офўцўйну пўдписку AўdsTest, й тепер жоден ящик не працював без "електронного сторожа".

- Так що там з приводу вўрусўв? - перепитав я.

- Поганў новини, - зўтхнув програмўст. - У вас в вўддўлў який ревўзор стоъть? AdЎnf?

- Так. А що? Його ж наче хвалять?

- Вже можна не хвалити. З'явилась штучка, що навчилась його обходити.

- Гм... А як?

- До кўнця ще не розўбрався, але ўдея проста. Вўрус просто блокуе всю ОЗУ, вибирае вўльне мўсце - кўлобайт на сто, завантажуе себе туди, ну ў... ў робить свою чорну справу.

- Таким чином, перший крок - блокувати взагали всў резўденти, в тому числў й саму систему...

- Точно! До речў, це майже те, що я тобў рўк тому пояснював.

- З невеликою рўзницею...

- Так, я мав на увазў блокування лише окрўмоў дўльницў пам'ятў, тобто вимкнення якоўсь конкретноў функцўў. Пам'ятяeш?

- Так, приблизно. Малось на увазў, що резидентний сторож не повинен взнати, наприклад, про запис на диск до того, як запис буде закўнчено.

- Правильно. А що, може й менў якогось звўра злўпити та випустити?

Ми засмўялись. Справдў, Ўгор був чудовим програмўстом, ў написати якогось "хитрого" вўруса мўг якщо й незаўграшки, практично без особливих зусиль. Систему, всў ўў ходи ў вихўди, вўн знав чудово. Я, звичайно, в цей справў теж дурнем не був, але мўй вўрус навряд чи обўйшов би найпримўтивнўшу пастку.

Ладно. Jedem seўne. В галузў нейронўв я був, як вважав керуючий вўддўлом, "не генўй, звичайно, але не менш як талант."

- А що то в тебе? - зацўкавившись текстом на дўсплеў, я пўдсўв ближче.

- SoftPanorama.

- Свўжа?

- Останнўй номер. Ти ще не бачив?

Я заперечливо похитав головою. З милостў того ж таки керуючего, наш вўддўл не мав навўдь локальноў мережў, й електроннў журнали доходили до нас в останню чергу. А бувало, й зовсўм не доходили.