- Авжеж, ще хвилина - i вiд членiв Всесвiтнього об'сднання Мисливцiв та Рибалок залишилися б самi скафандри з потрощеними кiстками, - почув я з хмари спокiйний, як завше, голос капiтана Небрехи.

- Загалом, це мала бути лише весела прогулянка, товариський пiкнiк на однiй планетi в сузiр'у Дракона, - почав вiн свою розповiдь. - ргерi правлiння вистежили там прекрасну потвору. Уявiть собi гiгантську крокодилячу морду на змiуному тiлi завтовшки з ракету. Додайте до цiсу химери велетенськi крила птеродактиля, причепiть довжелезний хвiст, засiяний гостряками, що надто нагадували старовиннi палi, поставте усю цю надбудову на двiстi п'ятдесят товщенних лап, з яких навсебiч стирчать жахливi пазури, i матимете повний портрет. Принаймнi копiю.

Цей казковий монстр перетравлював навiть камiння i вже встиг зжерти половину власноу планети. Не було нiяких сумнiвiв, що коли потвора житиме i далi, вона поглине усю планету. Про наслiдки такоу зажерливостi не хотiлося й думати. Зрозумiло, зникнення цiлоу планети порушило б закон всесвiтнього тяжiння, що, безперечно, спричинилося б до безпрецедентноу космiчноу катастрофи в сузiр'у Дракона. Усi цивiлiзацiу сузiр'я благали нас прийти негайно на помiч.

Я одержав запрошення на цi видатнi лови за номером 251 i одразу почав готуватися до старту. До мосу староу коробки летiли набоу, запаснi скафандри, медичнi пакети, десятистволки, паки тютюну, балони з рiдким киснем, консерви, ящики "Мисливськоу"... Словом, я не мав вiльноу анi хвилинки, щоб ще раз перевiрити маршрут. А штурман Азимут був тодi у вiдпустцi.

Очевидно, це й призвело до мiзерноу помилки, а найдрiбнiшi помилки, треба вам сказати, набувають у космосi воiстину космiчних масштабiв.

Азимут потiм довiв менi, що пiд час старту я схибив на якусь пiвмiльйонну частку секунди.