- Щось прояснилось iз замками?

- Нiчого певного, капiтане, - вiдказав Новиков, на обличчi якого вiдбилася втома.

- Нiчого певного, - розтягуючи слова, пiдтвердив Сергєєв. - Але все ж я думаю, що тут вина не "зовнiшнього фактора", а монтажникiв на Землi, якi складали цi замки. Кiлька непомiчених мiкродефектiв у форекторних перемичках - i ось наслiдок. При монтуваннi перших зорельотiв таке навряд чи могло статись, а тепер, коли їх роблять десятками в рiк...

- Ти все сказав? - нетерпляче спитав Гришин.

- Так.

- Тодi я теж хочу сказати. Ще слухаючи про "Прогрес-1", я подумав, що повертатися вiн мав би по траєкторiї, дуже близькiй до нашої. Його льотнi характеристики вiдомi. Я зробив елементарнi пiдрахунки... i ось! - Гришин швидким рухом дiстав з кишенi комбiнезона котушку стрiчки, вкритої цифрами, математичними символами, i поклав на столик перед Старцевим i Яновим.

Капiтан i штурман одночасно потяглися до стрiчки, обмiнявшись тiльки їм двом зрозумiлими поглядами. Новиков i Сергєєв теж схилились над стрiчкою.

- Однак i до 61 Лебедя "Прогрес-1" летiв через цю ж область... - мовби подумав уголос Старцев, - а нiчого схожого з ним не сталося...

Гришин хотiв щось йому заперечити, але в останню мить стримався.

- Це не спростовує гiпотезу Гришина! - жваво заперечив Старцеву Новиков. - По-твоєму, Iкс-фактор має сталу iнтенсивнiсть. Нам про нього нiчого невiдомо, однак пiсля того, що повiдомив Гришин, ми не тiльки можемо, а просто мусимо припустити його iснування.

- Я пропоную, - рiшуче сказав Гришин, - змiнити курс "Лотоса". Так, змiнити! Замiсть того щоб летiли до Рени, ми повиннi вернутися й спробувати з'ясувати природу цього явища. Що нам робити бiля планетки, давно вивченої й настiльки нецiкавої, що нi в кого не виникло бажання злiтати до неї вдруге?

- Правильно! - пiдтримав його Новиков. - Толя має рацiю.

Янов i Сергєєв дивились на них зацiкавлено, а штурман ледь помiтно усмiхнувся i, як завжди коректно, сказав: