- Вiн був свiтилом у квантовiй бiологiї, одним з найталановитiших бiологiв свого часу, - флегматичне пояснив Сергєєв. - Його, вiдверто кажучи, i в космос не хотiли вiдпускати. Але, як я вичитав у не згадаю вже чиїх мемуарах, вiн мав, окрiм iншого, ще й неабияку настiйливiсть, феноменальне вмiння переконувати... I все ж, чи ми будемо сьогоднi обiдати?

Автоматика тримала конвертори в заданому режимi, "Лотос-6", зменшуючи швидкiсть, i далi мчав у просторi. На оглядовому екранi планетна система Лебедя давно мала вигляд найяскравiшої зiрки. На неї вже неможливо було дивитися, не ввiмкнувши свiтлофiльтри.

Пiсля обiду екiпаж зорельоту залишився в кают-компанiї: треба кiлька годин побути разом - погомонiти, пограти в шахи, послухати музику, одне слово, притертися пiсля анабiозу й розважитись перед буденною роботою.

Новиков i Сергєєв узялися обстежити кароднi замки, Янов iз Старцевим на головному пультi перевiряли роботу ЕОМ управлiння й усiх її допомiжних систем. Гришин, якого iнформацiя про "Прогрес-1" спантеличила, попросив дозволу перевiрити якийсь там його здогад i помчав лiфтом у лабораторiї.

- Спiвчуваю хлопцевi, - мовив задумливо Старцев, другою професiєю якого була космiчна психологiя.

- Ти про що? - мовби знiчев'я спитав Янов, натискаючи в давно завченiй послiдовностi клавiшi на головному пультi.

- Вiн прагне вiдкриття, а йому фатально не щастить... Ти помiтив, як вiн ухопився за припущення про зовнiшнiй фактор?

Янов кивнув.

- Це тiльки початок; вiн до самого повернення на базу закидатиме нас грандiозними гiпотезами при найменшiй нагодi.

- Гм... - мугикнув Янов.

Йому раптом захотiлося спитати: "А чи не занадто нудно - знати все ось так, наперед?" Однак вiн глянув на Старцева, старанно схиленого над зоряним атласом, i... не спитав.

Старцев мав рацiю: перед вечерею Гришин увiйшов до кают-компанiї з загадковим виразом на обличчi. Видно було, що вiн у душi торжествує, проте до часу стримує себе.