Я запхав подалi у кишеню злощасний клапоть паперу. Чому я його не викинув у смiттспровiд?

- Отже, почнемо, - сказав капiтан, натоптуючи свiжим тютюном люльку. Дозвольте передусiм поставити вам запитання, що дублюсться в усiх без винятку анкетах. Сидiли?

Вiн пильно подивився на мене.

- Було, - тихо вiдповiв я.

- Де саме? - одразу ж пожвавiшав Небреха.

Я почав перераховувати:

- У баротермокамерi, у сурдокамерi, на центрифузi, на вiбростендi...

- Непоганоу - оцiнив вiн. - Тепер залишасться тiльки перевiрити вашi теоретичнi знання...

Мiй надто допитливий екзаменатор замовк, очевидно, обмiрковуючи якийсь новий пiдступ. А я в цей час гарячкове пригадував змiст тисячi пiдручникiв.

I ось капiтан запитав:

- Що буде, коли вiсiмку подiлити на двi рiвнi половини?

В його блакитних очах свiтилася впевненiсть, що я дам хибну вiдповiдь навiть на таке елементарне запитання.

Та я вже заспокоувся i самовпевнено посмiхнувся.

- Капiтане, - зухвало попрохав я, - а чи не можна поставити менi запитання хоча б з програми другого класу?

- А чого ж, - хитро примружився Небреха, та я, на жаль, не звернув на це достатньоу уваги. - Буде i з другого класу. Звичайно, якщо ви правильно вiдповiсте на попереднс запитання. Повторюю: що буде, коли вiсiмку подiлити на двi половини?

Вiн що, досi знущасться з мене?

- Чотири! - понуро бовкнув я.

- Якби свого часу, - з докором озвався на цю вiдповiдь капiтан Небреха, - я отак бездумно розв'язував рiзнi завдання, я б не повернувся вже з першоу космiчноу подорожi, а ви нинi шукали б роботу десь в iншому мiсцi. Нi, добродiю, з вами не тiлькТi у Всесвiт, а й на шкiльну математичну вiкторину пiти страшно.