- Хiба ж я помилився? - вирячився я на нього. I це славетний мандрiвник! Невже капiтан Козир розiграв мене?

- Авжеж - помилилися, - холоднокровно пiдтвердив капiтан Небреха.

- Але як?

- А отак.

Вiн випустив бездоганне кiльце диму.

- Якби я запитав вас, скiльки буде, якщо вiсiм подiлити на два, ваша вiдповiдь, безумовно, була б вичерпною. Але я вас запитав, що буде, коли вiсiмку подiлити на двi рiвнi половини. Так от, надалi запам'ятайте: якщо уу подiлити вздовж, буде двi трiйки, а якщо впоперек, два нулi.

Як я картав себе тiсу митi! Провалитися на такому легкому екзаменi! А що сталося б, якби капiтан Небреха надумав екзаменувати мене з питань мiжзоряноу практики?

- Гадаю, - вiв далi невблаганний капiтан, - на цьому слiд закiнчити нашу розмову, що надто затяглася.

Я прекрасно зрозумiв прозорий натяк i скорботно звiвся на ноги.

А Небреха докинув менi з убивчою ввiчливiстю :

- Дуже перепрошую, але повiсьте мою об'яву на мiсце. Оскiльки ж ви надто неуважна людина, я маю просити вас зав'язати собi вузлик на згадку.

Отут я скипiв. Якщо я й осоромився на його дитячих запитаннях, хiба це дас йому моральне право ображати мене? Я йому покажу вузлики на згадку!

Я сердито пiдняв з пiдлоги гартовану у вогнi коцюбу i грiзно насупився. Капiтан Небреха зацiкавлено слiдкував за моуми дiями. Тодi я люто заскреготав зубами i перед самiсiньким його носом скрутив коцюбу у морський вузол.

- Ось вам вузлик на згадку!

Та тiльки-но я шпурнув понiвечену коцюбу на купу космiчного мотлоху, як капiтан Небреха з несподiваною спритнiстю зiрвався з мiсця i кинувся до мене.

Я злякався не на жарт.

А що, коли цей мiжзоряний вовк зажадас, щоб я вiдшкодував йому збитки за покручену антикварну рiч? Самi знасте, яка у студентiв стипендiя...