Вiн образився. Його дружина поспiшила йому на допомогу:

- Хай краще кожен пильнує свого носа. Що вам до тiєї дiвчини? Ви втрутились, i хтозна, чи не дiйшло б до бiйки. А дiвчина, як бачите, не краща за них.

Я здвигнув плечима. Я вважав, що вчинив правильно, хоч як там повелася дiвчина з косою. Але сперечатися далi з дружиною Анатоля було марно. Я вдав, нiби теж зацiкавився яхтою, що пiдпливала до берега, i пересiв ближче до вiкна.

Яхта була чудова - бiла, струнка, з кабiною на чотирьох, зi щоглою, i на нiй можна було напинати вiтрила, але припливла вона на моторi. Напiвголий бородатий чоловiк закинув линву на палю, а молода жiнка витягла з яхти дерев'яний трап. Потiм з кабiни вийшов молодик десь рокiв двадцяти двох худий, блiдий, хирлявий. У його постатi не було нiчого вiд спортсмена-водника, хоча вiн носив кашкет яхт-клубу й був, напевно, капiтаном яхти.

Цi троє людей становили всю команду яхти. Вони зiйшли трапом на берег i попрямували до закусочної. Пiдлiтки дивилися на прибулих у нiмому захватi; мабуть, їм дуже сподобалась яхта. Хирлявий молодик помiтив той захват, гордовито випростався i намагався йти перевальцем, як справжнiй морський вовк.

До закусочної вони ввiйшли одне за одним. Попереду хирлявий, за ним молода жiнка, а позаду напiвголий Бородань. Жiнка не сяяла вродою, але була в гарному купальному костюмi. Засмагла шкiра контрастувала з фарбованим бiлим волоссям. Однак, хоча вона припливла на яхтi, я б заклався, що тiєї смаглявостi надав їй солюкс. Вона нiби тiльки вчора сiла на яхту. Я ще бiльше упевнився в цьому, побачивши її довжелезнi, старанно пофарбованi нiгтi. З такими не напинають вiтрил i навiть не варять їсти, подорожуючи по водi.

Тiльки напiвголий Бородань скидався на спортсмена-водника, хоча й не носив бiлого кашкета, а лише збляклу вiд сонця жокейку. Через засмагле, майже чорне плече в нього висiла кiнокамера, з якою вiн, здавалося, нiколи не розлучався, наче оператор кiнохронiки.