- Мис Судака розташований у пiвнiчнiй частинi Озерища. Там ви мене знайдете. Мою яхту неважко помiтити, - додав вiн. I на прощання простяг пановi Анатолю руку, а той потис її дуже запобiгливо. Тодi князь i його дама попрямували до виходу.

В цю мить до закусочної вбiг сiльський хлопчина i подав Чорному Франековi якусь записку. Поки Чорний Франек устиг прочитати її, хлопчак уже дременув iз закусочної.

Бiла яхта вiдпливала вiд берега. Але нiхто з пiдлiткiв не дивився на неї. Чорний Франек вийшов насеред кiмнати й гримнув на свою ватагу:

- Тихо, голодранцi! Ось менi принесли якусь записку. - I прочитав:

"Ви зграя розбишак. Якщо цього року знову спробуєте бешкетувати

над Озерищем, пошкодуєте. Я приборкаю вас.

Капiтан Немо".

В закусочнiй залунали вигуки пiдлiткiв:

- Хто принiс цю записку?

- Хто нам так погрожує?

Котрийсь iз хлопчакiв вибiг надвiр, щоб знайти босого посланця, але повернувся сам. Того вже не було нi поблизу закусочної, нi на березi озера.

Чорний Франек голосно вигукував:

- Чуєте? Погрожує нам. Ну, ми його вгамуємо. Хотiв би я все-таки знати, що це за капiтан Немо?

Я обiзвався:

- Ви не читали книжок Жюля Верна: "Двадцять тисяч льє пiд водою" i "Таємничий острiв"?

Чорний Франек знизав плечима:

- Звичайно, читав. Але ж не думаєте ви, що це той капiтан Немо живе на Озерищi?

Руда дiвчина посварилась кулаком на озеро, що виднiлося крiзь вiкно:

- Погляньте, хлопцi, герой з книжки ожив i починає страхати нас. Хай вiн тiльки нам покажеться...

Ту ж мить, немов у вiдповiдь на виклик, на озерi глухо загув невеличкий буксир, розминаючись iз бiлою яхтою Вацека Краватика. Буксир тяг за собою новенького, сiрого моторного глiсера. Ми побачили вимальовану на борту глiсера назву "Капiтан Немо".

РОЗДIЛ ДРУГИЙ

Виклик до мiлiцiї. Пiдробленi iкони й Бурштинова Венера.

Iсторiя бурштинової фiгурки. Чоловiк iз рубцем на правiй