Понтiй Пiлат бачив, як до Веселого Германа пiдiйшов легiонер i про щось доповiв.

Веселий Герман пiдняв руку, просячи дозволу потурбувати прокуратора.

- Пiдiйди! - дозволив йому Понтiй Пiлат i, коли той наблизився, запитав: - Щось трапилося?

- Прийшов колишнiй першосвятенник Аннан, тесть Кайафи. Просить, щоб ви його прийняли.

- По мою душу прийшов, - тихо мовив Iсус.

- Про що ти? - запитав прокуратор.

- Аннан вимагатиме мосу смертi.

- Заспокойся, - твердо сказав Понтiй Пiлат. - Без серйозноу провини я ще нiкого не скарав. А за тобою я нiякоу вини не бачу. Розходження у поглядах на призначення храму е суто релiгiйним i моуй юрисдикцiу не пiдлягас. Право ж святенникiв на смертний вирок i покарання скасованi.

6. АННАН, ТЕСТЬ КАЙАФИ

Коли Веселий Герман повiв затриманого через бiчнi дверi, Клавдiя Прокула мовила:

- Я хочу лишитися.

- Але ж Аннан - не в'язень, - завагався Понтiй Пiлат.

- Шкода, що вiн досi не в'язень...

Прокуратор засмiявся.

- Зрозумiй, моя люба, я б охоче, але...

- Але, мiй Понтiю, вiдiслати мене зараз було б ще бiльш жорстоко, нiж примушувати мене мовчати. Хiба я тобi заважала? А тепер... Та це все одно, що вiдiбрати у мене книгу на найцiкавiшому мiсцi.

- Пiдкажи, як вмотивувати твою присутнiсть, i ти залишишся.

- Ах, мiй Понтiю, це так просто!

- Навiть просто? - усмiхнувся Пiлат.

- Авжеж! - запалена надiсю, наполягала Клавдiя Прокула. - Хiба ти кликав до себе того Аннана? Хiба тут мiститься твоя канцелярiя, де ти мусиш дотримуватись службових приписiв?

- Нi i нi! - сказав Пiлат. - Що з цього?

- Аннан прийшов без зову. Прийшов до твого приватного житла. Прийшов як прохач. Ти тут повний господар. Ти можеш його навiть взагалi тут не прийняти i призначити зустрiч в канцелярiу у час зручний для тебе. Отже...

- Отже, менi лишасться дати згоду.