А латинянки? З ухнiми тренованими фiзичними вправами ручиськами, що годнi залюбки звернути шийнi м'язи або придушити....

Вiд цих думок Аннан аж гидливо затрусив фарбованою червоною цаповою бородою.

- За нашими звичаями не мiсце нечистiй жiнцi серед чистих чоловiкiв! не стримався вiн. - Ребро [за сврейськими племiнними сказаннями, бог сотворив жiнку з ребра чоловiка] - нiкчемна частина цiлого.

В опуклих очах Клавдiу Прокули блакиттю палахнули крижанi блискавки. Проте грiм не вiдповiв на образу. Вона, тримаючи свос слово, тiльки вимогливо звела холоднi очi на Понтiя Пiлата.

- Звичау слiд шанувати, - сухо зазначив прокуратор. - Це шанування мусить бути взасмним. Хто до кого прийшов?

Аннан збагнув, що, коли й надалi дозволятиме собi дратуватися, йому залишиться тiльки пiти з цього нечестивого дому гоув-iновiрцiв. Та хiба для цього вiн переступив порiг римськоу господи?

- Я нiколи не бував у Римi, - позадкував вiн. - На жаль, вашi звичау менi невiдомi. Прикро, якщо я у свосму невiданнi когось образив. Проте тiшу себе солодкою надiсю, що ви пробачите темному старцевi його мимовiльну провину.

- Масте щось повiдомити? - руба запитав Понтiй Пiлат.

Аннан вважав, що оця груба прямота, притаманна усiм римлянам, нiчим не вiдрiзнясться вiд брутальноу невихованостi. Та чи можна дорiкати нечестивцевi, коли за ним стоуть незламна сила?

Старець втомлено заплющив повiки, перебираючи подумки, що i як мас сказати. Вiн прийшов сюди з сдиною метою - уразити спесивого римлянина i за рiшенням Синедрiону примусити його до страти того вовка, що принадився до храмовоу кошари. Безкарно! Та як вести мову, щоб не накликати гнiву? У кошику смокв може таутися змiя з уу отруйним жалом. Так! З цим нечестивим песиголовцем слiд обрати улесливу мову, в якiй сховасться змiуне жало. Тим-то надiйнiше воно вразить...