Та хоч Азимутовi й властивий був дар передбачення (це вам кожен засвiдчить!), цього разу вiн помилився: усi лаври загарбав триклятий МОПС-ЗМ. Але про це скажу потiм...

Невдовзi ми вже обережно, мало не навпомацки, просувалися вперед вузенькою протокою серед загрозливих гравiтацiйних течiй.

Щоб не потрапити зненацька у якийсь небезпечний вир, я наказав штурмановi осiдлати бушприт посудини. Азимут цупко тримав у протягнутiй вперед руцi мiнiатюрнi ваги, вилученi з нашоу невеличкоу бортовоу аптечки. Що поробиш, довелося скористатися таким недосконалим, але, погодьтеся, незвичайним лотом, щоб ретельно промацувати кожен сантиметр фарватеру. Якби штурман був дiвчиною або принаймнi не шикував ошатними вусами, з нього тодi цiлком можна було б писати портрет стародавньоу богинi правосуддя. Кращоу натури годi й шукати!

Однак, хоч врiвноваженi сили тяжiння не спроможнi були збити коробку з курсу, все ж час вiд часу вони настирливо нагадували про себе. За бортом раз у раз щось шарудiло та уривчасто лускало, нiби якийсь ненажера невтомно колов волоськi горiхи.

Певна рiч, я розумiв, що дiялося.

За час мандрiв сучаснi зорельоти обростають iржею та окалиною, як стародавнi каравели черепашками. Моя малолiтражка, безумовно, не була винятком, I от тепер, хоч яка мiзерна була гравiтацiя, вона робила свос дiло: лущила борти ракети. Воно загалом виходило непогано. Зрештою коробка вислизне з цiсу пастки чепурною, як опiсля генеральноу чистки у майстернi бляхаря.

Проте мене непокоула одна моторошна думка. А що, як сили тяжiння повитягають з обшивки усi цвяхи? Коробка ж зруйнусться, як карткова будiвля. Жах! Але цвяхи, нiвроку, трималися, бо я завбачливо позагинав ухнi кiнцi. Аж тут сталося несподiване...

6. ОББIЛОВАНА ПЛАНЕТА

Нараз штурман шалено загупав ногою, нiби подорожував не на космiчному транспортi, а на звичайнiй вантажнiй машинi. Отак гупають пасажири по кабiнi водiя, коли вимагають нагальноу зупинки.